Що робити у разі радіоактивного зараження?

Що робити у випадку загрози радіаційної небезпеки

·         не панікуйте, слухайте повідомлення органів влади з питань надзвичайних ситуацій;

·         попередьте сусідів, надайте допомогу інвалідам, дітям та людям похилого віку;

·         дізнайтеся про час та місце збору мешканців для евакуації;

·         зменшіть проникнення радіації в квартиру чи будинок: 

§   щільно закрийте вікна та двері, щілини заклейте;

·         підготуйтеся до можливої евакуації: 

§   упакуйте у герметичні пакети та складіть у валізу документи, цінності та гроші, предмети першої необхідності, ліки, мінімум білизни та одягу, запас консервованих продуктів на 2-3 доби, питну воду;

·         перед виходом з приміщення від'єднайте всі електроприлади від електромережі, вимкніть газ та воду.

Що робити у випадку раптового виникнення радіаційної небезпеки

·         негайно закрийтеся в будинку. 

Стіни дерев'яного будинку послаблюють іонізуюче випромінювання в 2 рази, цегляного – у 10 разів; заглиблені укриття (підвали): з покриттям із дерева у 7 разів, з покриттям із цегли або бетону – у 40-100 разів;

·         не панікуйте, слухайте повідомлення органів влади з питань надзвичайних ситуацій;

·         зменшіть можливість проникнення радіації в приміщення – закрийте всі вікна та двері;

·         проведіть йодну профілактику. 

Йодистий калій вживати після їжі разом з чаєм, соком або водою 1 раз на день протягом 7 діб: дітям до двох років – по 0,040 г на один прийом; дітям від двох років та дорослим – по 0,125 г на один прийом. Водно-спиртовий розчин йоду приймати після їжі 3 рази на день протягом 7 діб: дітям до двох років – по 1-2 краплі 5% настоянки на 100 мл молока (консервованого) або годувальної суміші; дітям від двох років та дорослим – по   3-5 крапель на стакан молока або води. Наносити на поверхню кінцівок рук настоянку йоду у вигляді сітки 1 раз на день протягом 7 діб;

·         уточніть місце початку евакуації. 

Попередьте сусідів, допоможіть дітям, інвалідам та людям похилого віку, вони підлягають евакуації в першу чергу;

·         зберіть документи, цінності, ліки, продукти, запас питної води, найпростіші засоби санітарної обробки та інші необхідні вам речі у герметичну валізу;

·         перед виходом з будинку вимкніть джерела електро-, водо- і газопостачання, візьміть підготовлені речі, одягніть протигаз, респіратор чи ватно-марлеву пов'язку, верхній одяг, гумові чоботи;

·         з прибуттям на нове місця перебування, проведіть дезактивацію засобів захисту, одягу, взуття та санітарну обробку шкіри на спеціально обладнаному пункті або ж самостійно – зніміть верхній одяг, ставши спиною проти вітру, витрясіть його і повісьте на перекладину, віником або щіткою зметіть з нього радіоактивний пил та вимийте водою; обробіть відкриті ділянки шкіри водою або розчином типу ІПП-8, який буде виданий кожному. Для обробки шкіри можна використовувати марлю чи просто рушники;

·         дізнайтеся у місцевих органів державної влади адреси організацій, що відповідають за надання допомоги потерпілому населенню.

Чим вища цифра, тим вищі шанси вижити в такому приміщенні після ядерного удару. Більший підвал захищає краще, ніж дрібніший, але невеликий підвал без вікон захищає краще, ніж великий із вікнами / ©Wikimedia Commons

Якщо  ви опинилися в бомбосховищі або метро, треба чекати рішення системи цивільної оборони і МЧС. Це самий розумний шлях: у них є доступ до аварійних запасів їжі та питної води. Вийшовши із сховища, ви втратите до них доступ.

Розшукувати найближче бомбосховище може буде непродуктивно: якийсь час його відкривати не будуть. Справа в тому, що радіоактивне забруднення після вибуху зменшується за принципом 7/10 — через тиждень після вибуху воно в десять разів слабкіше, ніж в кінці першої доби. Громадянська оборона може не захотіти піддавати людей навіть маленькому радіаційному ризику, тому двері сховища відкриють через тиждень, а то і пізніше.

Що робити, якщо ви у приватному підвалі, оскільки у сховище не встигли або не вдалося?

Рішення краще приймати за обставинами. Якщо над вашим підвалом горять уламки будівлі або відчувається сильний запах газу, є сенс подумати про зміну місця. В інших випадках все залежить від наявності у підвалі їжі та води.

Якщо вибух застав вас за містом, рватися в місто відверто немає сенсу як мінімум в перший тиждень. Краще закрити наглухо вікна та двері на тиждень, триматися на тій їжі та воді, що ви запасли до ядерного удару або у перші десятки хвилин після нього. Використання дощової води у перші тижні – погана ідея. Як і відкриті кватирки або пиття води, крім тієї, щоби була запасена заздалегідь.

Особливості захисту працівників та населення при радіаційних аваріях на підприємствах атомної енергетики

Отримавши сигнал «Радіаційна небезпека» та інформацію про радіаційну аварію, діяти відповідно до отриманих конкретних рекомендацій.

Якщо в інформації, що надійшла, відсутні рекомендації щодо дій, слід захистити органи дихання і по можливості швидко сховатися в найближчому будинку, найкраще у власній квартирі.

Увійшовши до приміщення, зняти та помістити верхній одяг та взуття у пластиковий пакет чи плівку, закрити вікна та двері, відключити вентиляцію, зайняти місце на відстані від вікон, бути у готовності до прийому інформації та вказівок.

За наявності вимірювача потужності дози визначити рівень радіації в приміщенні і ступінь його зараженості.

Провести герметизацію приміщення та захист продуктів харчування. Для цього підручними засобами закласти щілини у вікнах і дверях, заклеїти вентиляційні отвори. Відкриті продукти помістити в поліетиленові пакети або загорнути у плівку. Зробити запас води у закритих посудинах. Продукти і воду помістити в холодильники і шафи, що закриваються.

При отриманні вказівок щодо засобів інформації або телефону провести профілактику препаратами йоду. За їх відсутності використовувати 5% розчин йоду: 3-5 крапель на склянку води для дорослих та 1-2 краплі на 100 г рідини для дітей до 2-х років. Прийом повторити через 5-7 годин.

При приготуванні та прийомі їжі всі продукти, що витримують дію води, промивати.

Строго дотримуватися правил особистої гігієни, що запобігають і значно знижують внутрішнє опромінення організму.

При необхідності захистити органи дихання наявними засобами індивідуального захисту: протигазами, респіраторами, ватно-тканинними пов'язками, протипиловими тканинними масками або застосувати підручні засоби (хустки, шарфи та інші тканинні вироби).

Приміщення залишати тільки за крайньої необхідності і на короткий час. При виході захищати органи дихання за допомогою протигазу, респіратора, ватно-тканинної пов'язки, підручних засобів, а також застосовувати плащі, накидки з підручних матеріалів та засоби захисту шкіри. Після повернення переодягнутися.

Підготуватись до можливої ​​евакуації. Для цього підготувати необхідні речі:

- засоби індивідуального захисту, у тому числі накидки, плащі із синтетичних плівок, гумові чоботи, рукавички та ін.;

- одяг та взуття відповідно до сезону року;

- одноденний запас продуктів та ліків для хворих;

- спідню білизну;

- документи, гроші та інші цінні та вкрай необхідні речі;

Зайвих речей на евакуацію не брати. Речі та продукти укласти в рюкзак або валізу, сумку. Вони повинні мати вагу та габарити, що дозволяють без особливих зусиль переміщати їх одній людині та не перевантажувати транспорт. Рюкзаки та валізи запакувати в синтетичну плівку.

Перед виходом з приміщення для евакуації очистити холодильники, відключити електро- і газові прилади, прибрати сміття. Підготувати табличку "У приміщенні (квартирі №) нікого немає".

При виході закрити квартиру та вивісити на двері заготовлену табличку. При посадці у транспорт зареєструватись в евакокомісії.

Перебуваючи на відкритій забрудненій місцевості, не знімати засоби індивідуального захисту, уникати підняття пилу та руху по високій траві та чагарнику, без потреби не сідати і не торкатися сторонніх предметів. Забороняється пити, приймати їжу та палити. Необхідно періодично проводити часткову дезактивацію засобів захисту шкіри, одягу та речей шляхом їхнього обережного обтирання або обмітання, а також часткову санітарну обробку змиванням або обтиранням відкритих ділянок тіла.

При прибутті в район розміщення евакуйованих здати засоби індивідуального захисту та одяг на дезактивацію чи утилізацію, або провести його самостійно шляхом вибивання або витрушування, перебуваючи при цьому у засобах захисту дихання з вітряного боку. Промити очі 2% розчином питної соди або чистою водою, прополоскати рот і горло, 2 рази вимити тіло водою з милом. Після проходження дозиметричного контролю надягти чисту білизну, одяг та взуття.

При проживанні на місцевості, ступінь забрудненості якої перевищує норму, але не перевищує небезпечних меж, дотримується спеціальний режим поведінки, проводяться заходи щодо профілактики пилоутворення, ведення сільськогосподарського виробництва в особистих господарствах, профілактики надходження радіоактивних речовин із продуктами харчування та водою в організм.

На присадибному господарстві слід викосити траву, вранці зволожувати територію ділянки водою.

Прибирання в приміщенні повинно проводитися вологим способом з ретельним видаленням пилу з меблів і підвіконь. Килими половики та ін. ткані вироби не слід витрушувати, а чистити пилососом або вологою ганчіркою. Вуличне взуття ретельно мити та залишати за порогом. Сміття з пилососа та ганчіркову ганчірку необхідно скидати в яму глибиною не менше 50 см.

Важливі поради

·        Використовуйте для харчування лише продукти, що зберігалися у зачинених приміщеннях і не зазнали радіоактивного забруднення; не вживайте овочі, які росли на забрудненому ґрунті; не пийте молоко від корів, які пасуться на забруднених пасовиськах.

·        Не пийте воду із відкритих джерел та із мереж водопостачання після офіційного оголошення радіаційної небезпеки, колодязі накрийте.

·        Уникайте тривалого перебування на забрудненій території.

·        У приміщеннях щодня робіть вологе прибирання, бажано з використанням миючих засобів.

·        У разі перебування на відкритій, забрудненій радіоактивними речовинами місцевості, обов'язково використовуйте засоби захисту: для захисту органів дихання –  протигаз, респіратор, ватно-марлеву чи протипилову пов'язку, зволожену марлева пов'язку, хустинку; для захисту шкіри – спеціальний захисний одяг типу ОЗК, плащ з капюшоном, накидка, комбінезон, гумове взуття і рукавиці.

Найпростіші засоби захисту шкіри

При знаходженні в зонах радіоактивного, хімічного та бактеріологічного (біологічного) зараження необхідно захищати не тільки органи дихання, а й тіло людини. Населення, не пов'язане з роботою в осередку ураження, може використовувати найпростіші засоби захисту шкіри. Це може бути як виробничий одяг (спецодяг), так і побутовий (плащі з капюшоном і накидки з прогумованої тканини або з тканини, покритої хлорвінілової плівкою), а також гумові чоботи, гумові та шкіряні рукавички.

Звичайні спортивні, робочі або шкільні костюми та інший одяг можна використовувати для захисту від радіоактивних речовин після їх герметизації. З цією метою застосовують нагрудні клапани із щільної тканини, під бічні застібки та розрізи штанів пришивають клини. Голову захищають капюшоном, шарфом або звичайною головною хусткою. Одяг повинен бути застібнутий на всі ґудзики, гачки або кнопки, комір піднятий і поверх нього шия щільно обв'язана шарфом, рукави обв'язані навколо зап'ясток тасьмами, низ куртки, піджака заправлений у штани, штани випущені поверх чобіт (бот). Щоб одяг захищав від пари отруйних речовин, його просочують спеціальною пастою або мильно-масляною емульсією. Мильно-масляну емульсію готують із розрахунку 250-300 г подрібненого господарського мила та 0,5 л мінеральної або рослинної олії на 2 л води, підігрітої до 60-70 °С. Масло додають після повного розчинення мила та енергійно перемішують. Костюм поміщають у таз (відро) із розчином, потім злегка віджимають і сушать на відкритому повітрі.

Найпростіші засоби захисту органів дихання

Протипилова тканинна маска та ватно-марлева пов'язка призначаються для захисту органів дихання людини від радіоактивного пилу та при діях у вторинній хмарі бактеріальних засобів і виготовляються населенням самостійно. Від отруйних речовин вони не захищають.

Маска складається з 2-х основних частин – корпусу та кріплення. Корпус виготовлений з 2 – 4 шарів тканини. У ньому вирізані оглядові отвори із вставленими в них скельцями. На голові маска кріпиться смужкою тканини, пришитою до бокових країв корпусу. Щільне прилягання маски до голови забезпечується за допомогою гумки у верхньому шві та зав'язок у нижньому шві кріплення, а також за допомогою поперечної гумки, пришитої до верхніх кутів корпусу маски. Повітря очищається всією поверхнею маски в процесі його проходження через тканину на вході.

Маску надягають при загрозі зараження радіоактивним пилом. При виході з зараженого району при першій можливості її дезактивують: чистять (вибивають радіоактивний пил), перуть у гарячій воді з милом і ретельно прополіскують, міняючи воду.

Ватно-марлева пов'язка. Для цього потрібно шматок марлі розміром 100 на 50 см. На марлю накладають шар вати завтовшки 1 – 2 см, довжиною 30 см, шириною 20 см. Марлю з обох боків загинають і накладають на вату. Кінці підрізають уздовж завдовжки 30 – 35 см так, щоб утворилися дві пари зав'язок. При необхідності пов'язкою закривають рот і ніс; верхні кінці зав'язують на потилиці, а нижні на тім’ї. У вузькі смужки з обох боків носа закладають грудочки вати. Для захисту очей використовуються протипилові захисні окуляри.