Вимоги до комп'ютерної презентації та доповіді

Вимоги до комп'ютерної презентації

1. Презентація починається з титульного слайда, на якому зазначають її назву та, як правило, відомості про авторів.

2. Відомості у презентації розміщують, як правило, у логічній (від постановки задачі до висновків) або у хронологічній послідовності.

3. Кожен слайд повинен містити заголовок, який описує основну ідею вмісту цього слайда. Заголовок пишеться без крапки в кінці.

4. Для кращого сприйняття комп’ютерної презентації, яка створюється для виступу перед аудиторією, слайди не повинні бути перенасичені текстом і графічними об’єктами.

Вимоги до тексту слайдів:

1. Слайд має містити не більше 20% тексту від обсягу слайду. Усього на слайді доцільно розміщувати не більше ніж 6-8 рядків тексту, по 6-8 слів у рядку.

2. Текст повинен складатися з простих речень та бажано коротких слів.

3. Розмір символів тексту має бути достатнім для розпізнавання з найвіддаленішого кутка аудиторії, де проходить демонстрація. Рекомендований розмір символів не менше ніж 24 пт.

Вимоги до графічних об’єктів слайдів:

1. Кількість зображень повинна бути достатньою для ілюстрації змісту слайда або виступу, але не переобтяжувати сприйняття відомостей.

2. Варто вибирати такі зображення, на яких деталі добре розрізняються.

3. Бажано для розміщення на одному слайді вибирати зображення одного стилю:

-або фотографії,

-або мальовані зображення.

Вимоги, які стосуються загального оформлення

1. Усі слайди бажано оформлювати в одному стилі. Доцільно вибирати теми оформлення, запропоновані в редакторі презентацій.

2. У кольоровій гамі презентації рекомендується використовувати не більше ніж 2-3 кольори та 2-3 їх відтінки.

3. Для перегляду на екрані монітора варто вибирати темні відтінки кольорів, щоб не втомлювати глядача.

4. Якщо планують демонструвати презентацію на великому екрані з використанням мультимедійного проектора, то колір тла має бути світлим.

6. Колір тексту має бути контрастним до кольору тла.

Вимоги до захисту презентацій включають:

структурованість (логічна послідовність від вступу до висновків), стислість (мінімум тексту на слайдах, лише ключові тези та візуальні елементи) та наочність (чіткі графіки, схеми, таблиці, що легко сприймаються). Важливо дотримуватися єдиного стилю оформлення, обирати читабельні шрифти та контрастні кольори, а також уникати надмірної анімації.

Структура та зміст

Логічна послідовність: Презентація повинна мати чітку структуру: титульний слайд, вступ, основну частину (з логічним поділом на розділи) та висновки.

Стислість: Кожен слайд повинен містити лише ключові тези, цифри та факти. Уникайте довгих речень та перенасичення інформацією.

Наочність: Використовуйте графіки, схеми та таблиці для ілюстрації даних. Переконайтеся, що вони легко читаються та зрозумілі.

Повнота: Включіть у презентацію всі необхідні компоненти, пов'язані з темою роботи.

Оформлення

Єдиний стиль: Обирайте професійний, стриманий дизайн і дотримуйтеся його протягом усієї презентації.

Читабельний шрифт: Використовуйте прості, читабельні шрифти без зарубок (наприклад, Arial, Verdana). Для заголовків можна використовувати напівжирний шрифт.

Контраст: Обирайте контрастні кольори для фону та тексту, щоб забезпечити хорошу видимість.

Мінімум анімації: Уникайте надмірних анімацій та ефектів, які відволікають від змісту.

Важливі поради

Перевірка: Перед захистом обов'язково протестуйте презентацію на тому ж обладнанні та в тому ж приміщенні, де буде виступ.

Відповідність: Презентація повинна бути доповненням до вашого виступу, а не його заміною.

Використання джерел: Якщо ви використовуєте цитати чи зображення з інших джерел, обов'язково вказуйте посилання.

До критеріїв зовнішньої оцінки проекту належать також:

1.Значущість і актуальність поставлених проблем, їхня адекватність досліджуваній тематиці;

2.Коректність використовуваних методів дослідження та методів обробки одержуваних результатів;

3.Активність кожного учасника проекту згідно із його індивідуальними можливостями;

4.Колективний характер рішень, які приймаються;

5.Доброзичливий характер спілкування та взаємодопомога учасників проекту;

6.Необхідна й достатня глибина проникнення в проблему, використання знань з інших ділянок;

7.Доказовість рішень, що приймаються, уміння аргументувати свої висновки;

8.Естетика оформлення результатів проекту;

9.Уміння відповідати на питання опонентів.

Характер оцінки проекту залежить від типу проекту, його теми та умов проведення. Тому зовнішня оцінка проекту (як проміжна, ,так і підсумкова) може набувати різних форм.

Для того щоб захист проекту відбувся успішно потрібно знати правила поведінки на презентації.

Правила для того, хто говорить:

1. Промовець має доброзичливо ставитися до співрозмовника. Він не повинен у своїй промові ображати співрозмовника або зневажливо ставитися до нього. Слід уникати прямих негативних оцінок особистості співрозмовника (наприклад, ти дурень, ти нічого не розумієш, ти говориш нісенітниці тощо). Співрозмовника треба поважати й звертатися до нього на Ви.

2. Промовець не повинен ставили в центр уваги власне «я», краще бути скромним у самооцінці і не нав’язувати категорично співрозмовникові власних думок та оцінок. Треба вміти грамотно переконувати співрозмовника, розуміючи його точку зору.

3. Промовець повинен уміти користуватися прийнятими в науковій дискусії мовними кліше. Наприклад, «Чи правильно я Вас розумію?», «Мені хотілося б уточнити Вашу точку зору», «Дозвольте заперечити Вам по суті питання», «Із усього сказаного можна зробити такий висновок» тощо.

4. Промовець повинен дотримуватися обраної теми для диспуту й не змінювати її на іншу тему на власний розсуд.

5. Промовець повинен дотримуватися логіки й слідкувати за тим, щоб його висновок не суперечив посилці, щоб наслідок випливав із причин.

6. Промовець повинен пам’ятати про те, що він бере участь у диспуті не один і що його виступ може тривати від 45 секунд до 1,5 хв.

7. Промовець повинен уміти користуватися у своїй мові науковими термінами й розуміти їхній зміст.

8. Промовець повинен пам’ятати про те, що слухач його не тільки чує, але й бачить. Потрібно слідкувати за жестами, позою, мімікою, загальною манерою триматися, культурою поведінки та культурою мовлення. Слід обмежувати свою жестикуляцію, не розмахувати надмірно руками, не тупцювати на місці, не повертатися до слухачів спиною тощо.

Правила для того, хто слухає:

Багатьом учням здається, що слухати – дуже просто і що вчитися слухати зовсім не треба. Можливо, тому багато хто з них слухає, але НЕ ЧУЄ. Саме тому правилам слухача слід приділити не менше, а більше уваги, аніж правилам промовця.

1. Слухач повинен ставитися до промовця доброзичливо, шанобливо й терпляче. Він повинен мати такт, терпіння й уміння вислухати промову до кінця. Навіть якщо ви вважаєте, що промовець говорить нісенітницю (хоча насправді це може бути зовсім не так), треба вміти вислухати його до кінця – такими є правила гарного тону.

2. Доброзичливо, шанобливо вислуховуючи співрозмовника, слухач не повинен перебивати його, відволікати від думки, вставляти свої зауваження.

3. Слухач повинен докласти зусилля, щоб зрозуміти промовця, причому зрозуміти правильно.

4. Слухач повинен вчасно оцінити промову співрозмовника, погодитися чи не погодитися з ним, відповісти на поставлене запитання. Інакше кажучи, слід поєднувати в собі роль слухача з роллю промовця, уміло вступаючи в діалог, але при цьому не забувати про те, що не слід займати весь часовий простір бесіди власними висловлюваннями.

5. Якщо слухачів багато, не слід відповідати на питання, поставлені іншому співрозмовникові, взагалі реагувати на слова, спрямовані не до вас. Є ситуації, коли недоречно вступати в бесіду.

Учні повинні розуміти, що правила для того, хто говорить, і для того, хто слухає, тісно пов’язані між собою, тому що промовець і слухач – два повноправні учасники процесу спілкування, організованого в режимі конференції або дискусії. Вони також повинні мати загальне уявлення про суперечку й докази.

Суперечка – це спосіб ведення обговорення, який полягає у змаганні учасників у доказі істинності або хибності висловленої думки. Думку, для обґрунтування істини або хибності якої будується доказ, називають тезою доказу.

Учасник дискусії завжди повинен мати одну головну мету – теза, її обґрунтування або спростування. На доказ істинності або хибності тези наводять інші думки, так звані доводи, або підстави доказу.

На початку дискусії слід з’ясувати саму спірну думку, з’ясувати тезу, тобто зрозуміти її. Для цього потрібно перевірити, чи всі слова й висловлювання тези чітко й повністю вам зрозумілі. Кожний важливий довід у доказі треба розглядати окремо. Знайти й точно вказати, у якому саме пункті ви не згодні з тезою доказу (думкою) – установити пункти розбіжності в суперечці. Мета суперечки може полягати в з’ясуванні істинності думки (тези суперечки) або істинності доказу (правильності доказу). Існують різні види суперечок. Наприклад, суперечка для з’ясування істини, для перевірки якоїсь думки, суперечка для переконання супротивника, суперечка для досягнення перемоги, суперечка заради суперечки, суперечка-гра, суперечка-вправа

Деякі правила ведення суперечки:

1. Сперечайтеся тільки про те, що добре знаєте;

2. У суперечці зберігайте спокій і повне самовладання;

3. Ретельно й чітко з’ясовуйте тезу й усі головні доводи – свої й супротивника;

4. Відхиляйте всі доводи, що не стосуються справи.

Іноді один зі сперечальників не дає супротивникові говорити, постійно перебиває його, намагається перекричати або просто демонстративно показує, що не бажає його слухати. Така поведінка неприпустима для наукової суперечки. В суперечці слід уміти переконувати супротивника, аргументуючи свою думку наявними у вас даними або фактами. Уміння переконувати – ще одне важливе вміння, що формується тільки практикою суперечки.

Можна виокремити кілька правил, що допомагають переконувати.

Правила, що допомагають переконувати:

1. Спробуйте побачити речі очима свого опонента;

2. Проявляйте симпатію стосовно його думок та інтересів;

3. Якщо ви відчули нелогічність власного висловлення або його розбіжність із фактами, визнайте це;

4. Уникайте ситуації, за якої опонент може сказати «ні»,- вибудовуйте ланцюг аргументації в такий спосіб, щоб він завжди був змушений говорити «так»;

5. Нехай опонент говорить основний час (не заважайте йому висловлюватися – так він швидше зрозуміє свою помилку);

6. Якщо вам відомий якийсь найсильніший аргумент, з яким опонент не зможе не погодитися, то спробуйте висловити його якнайпізніше;

7. Намагайтеся робити тільки істинні висловлювання, не говоріть того, що самі вважаєте неправдою;

8. Не говоріть того, для чого у вас немає достатніх підстав;

9. Покритикуйте себе самі до того, як вас покритикують інші.